Відбувся чи ні барський велопарад Дідів Морозів 2018?

Ну-у-у-у, як вам сказати? Все залежить від того, що ви хотіли побачити та від вашої точки зору.

Якщо вам цікаво, поглянути на відповіді з мого боку - то читайте далі.
Про те, як це уявлялось мені, писалось в статті, яка називалась "Велопарад Дідів Морозів 2018", назву довелось змінити, щоб люди не плутались.

Все почалось з того, що на виїзді з дому я сфотографував свій по-св'ятковому прикращений велик та увімкнув запис треку у strava.



Прибувши в місто - першим ділом завернув до кіоска з солодощами на автовокзалі (так-так: саме з відтілля беруться подарунки: не від якихось заморських спонсорів, а з власної кишені велосипедистів), побачивши мене (Діда Мороза на велосипеді) продавщиця влучно пожартувала: "Схоже, що Олені за такої погоди взяли відпустку" ;)
Жарти жартами, але поміж ними Дід Мороз придбав пакет цукерок, який потім на площі поповнився ще й мандаринками.
Як і планувалось з площі ми вирушили в ліс, роздаючи по дорозі солодкі гостинці зустрічним дітям. Щоправда фоток цього процесу всього дві з площі, бо далі ми плинули тротуарами, і якось були настільки заклопотані, що нам було не до фотографій.


Доки ми дісталися вулиці Григоровичів Барських - всі гостинці вже були роздані, тож звідти попрямували до лісу тільки не Комаровецького, а Іванівського.

Чесно сказати вручити незнайомій людині на вулиці цукерку - досить не просто: вона вас не бачить до останнього моменту, доки після слів привітань від перешкоди, що не відомо з-відкіль постала на її шляху пред носом не замаячить червона долоня з гостинцем. Деякі приходили до тями і навіть починали посміхатись і дякувати, а інші ще якийсь час стояли та оглядались довкола зі здивованим, нічого нерозуміючим поглядом: "де це її чадо взяло не санкціоновану цукерку". Було таке враження наче ти вириваєш людей із їхньої власної реальності, і переносиш у свою дитячо-святкову, мені якось аж ніяково, чи соромно було за таке зухвальство (навіть не знаю як правильно пояснити те враження).

Цікаво, що потрібно зробити, щоб люди почали дивитись на світ широко відкритими очима, могли бачити його з усіх боків, а не лише у вузеньку щілинку-бійницю перед собою? Коли всі ми почнемо перебувати в одному доброму світі або навчимося бачити що відбувається в інших світах, а не випадково перетинатись на дотичних гранях "паралельностей".

Тож, напевно, що підтвердити, що велопарад Дідів Морозів був - зможуть лише ті, кого ми висмикнули з їхньої реальності та перенесли на секунду у свою... Ну і ще самі учасники параду, а було їх всього лише шестеро.

Певно, їх могло б бути більше, якби окрім посиденьки в лісі біля багаття попередньо анонсувалось смакування шашликами, але то був секретний бонус від адміна спільноти. Велетенська подяка Анастасії Матвієнко, яка напередодні почаклувала над маринуванням м'яса. Кажуть, що шашлик - то чоловіча справа,- можливо, але раджу попроситити у Насті рецепт маринаду.




Ну, і як підсумок цього дня - результат поїздки: записаний трек та заключне фото мого коника в кінці поїздки. Порівняйте його з початковим: дощ і болото в січні - річ неприємна.
Чого тільки не зробиш, щоб тебе нагородили посмішкою...
P.S.: решта фоток тут: https://photos.app.goo.gl/XZnFjHwrgzGpeA5r2

Коментарі