Де починається Рів? Або "знав би де впаду - то б постелив соломки".

Ніщо не віщувало неприємностей.
Розповідь, яка зовсім не байка, але має повчальне закінчення, так би мовити - "мораль". 

Ще з дитинства, точніше з тих часів, від коли себе пам'ятаю, мене завжди цікавило "А що там?". І це стосувалось багатьох, точніше безлічі речей: що там за небокраєм?, що там у середині іграшки?, що там на дереві?, що там на дні колодязя?.. Перелік можна продовжувати безкінечно. І на більшість питань, замість того, щоб дізнатись в дорослих, відповідь шукав самостійно, особливо на географічні "що там". Ну, що поробиш - таке воно: допитливе дитинство хлопчика, особливо перші сорок років...

В одній із мандрівок Карпатами, яка тоді якраз давала відповідь на питання "А що там видно зі Свидовця?", зайшли ми з друзями в цікаву місцину набрати водички. Ми добре знали, що то за місцина, і де ми знаходимось, але побаченому зраділи.

Не буду вдаватись у глибокі деталі, скажу лиш, що на фото джерело, з якого починається Тиса і в цьому місці буквально можна випити річку, що ми й зробили, приклавшись по черзі своїми спраглими пащами, а на додачу ще й не одну пляшку набрали для кухні, таким чином перекривши Карпатську водну артерію на добрих хвилин сорок, бо вона і так ледь текла того посушливого вересня.

А в долині так і не дізнались куди поділася вода... ;)

Кожна річка десь починається, одна з джерела, інша - з болота, третя - з гірських льодів, ще якась із озера; і Рів - річка, яку ми всі називаємо нашою - також має початок. Недавно перебирав колишні фото, натрапив на зображення витоку Тиси - стало дуже цікаво: а що там, де початок Рову? Там невеличке джерельце і табличка, що саме тут починається славетна "Барська" річка чи просто безіменне болото?

З теперішніми технічними засобами далеко ходити не потрібно, щоб хоч приблизно мати уявлення куди ти потрапиш, якщо вирушиш у будь-яку мандрівку. Відкрив, я https://www.google.com.ua/maps, "прогулявся" Ровом від Бару вверх по течії та знайшов координати звідкіль саме цей Рів і починається. Ці координати я був закинув у розповідь про побачене в Чернятині. Хто з кмітливих читав ту несенітницю - той, напевно пробив у ГУГЛЕ 49.112916, 27.245997 і для того зразу несенітниця перетворилась на красномовне джерело інформації. Координати я відправив другу разом із описом побажання поїхати поглянути що там. Відсутність фоток у картах гугле відкрито говорила, що 80% там нічого особливого, а знімок із супутника говорив, що там 100% звичайнісінька долина, яка швидше за все давно не має джерел, і водою обзаводиться більшою мірою під час дощів. Та це нас не зупинило.
Сашко накидав маршрут для STRAVA (якщо хто не знає що це - для того ГУГЛЕ в поміч, "о, Великий і Всезнаючий" і, взагалі: з любим невідомим словом йдіть до гугла, або до того, хто те невідоме вам слово видав.) і ми вже більше, як за тиждень до запланованої дати (13-го січня) знали куди поїдемо.

Як писав Ігорович у своєму пості в фейсбук "маршрут видався одночасно цікавим та екстремальним". Екстремальним він був більшою мірою тому, що їхали ми польовими ґрунтовими дорогами, розбитими восени важкою аграрною технікою, і так і задубівшими в причудливих малюнках слідів протекторів та гусениць, і все це "щастя" було вкрите снігом та тоненькою кіркою льоду. А подекуди натрапляли на замерзлі калюжі прикриті зверху сніжною ковдрою.

До речі, аграрії не сидять по домівках в взимку:

Але польові дороги страшно виглядають лише в мокру погода та взимку, а от влітку за сухої погоди - це будуть кращі шляхи, ніж асфальтовані магістралі. Тільки уявіть як зміниться цей краєвид:

З усіх боків будуть яскраві зелені барви, долинатимуть переливи жайворонків, а поперед вас витиметься гладенька стрічка дороги, подекуди замшіла дрібненькою травою, і на всі ці кілометри автомобілі, якщо такі попадуться, можна буде перерахувати по пальцям, чисте повітря, ніякого запаху бітуму та вихлопних газів ну, хіба, що від переїдання...

А ось цей красень на роздоріжжі, яким він буде влітку:

Одягнеться це дерево в нові шати, чи так і залишиться стояти, як якесь з чарівного лісу з казки про Бабу Ягу?
Якби там воно не вдягнулось - дорога до, та від нього буде зеленим коридором, сплетеним із лип, акацій та з надзвичайно великої кількості шипшини:

А ви бачили місцину чимось схожу на передгір'я? Де стоїш на дорозі, а тобі здається, що ти дивишся на будинок в мальовничому затишному закутку з висоти пташиного польоту?

(фото 12.04.2015)

Шкода, що камера телефону не передала перспективи, і будиночок розгледіти важко. Це можна побачити лише вживу.

Влітку ми цю поїздку обов'язково повторимо, і на підсохлій долині пошукаємо струмок, в якому буде вода, щоб знати реальний початок р.Рів, а не крайню точку басейну водозбору. І, будьте певні, якщо ми взимку подолали цей маршрут - то влітку ви його точно здужаєте.

Коли ми добралися до тієї долини було три години дня. Як я і гадав - долина виявилась звичайнісінькою, давно зарослою і яку вже потихеньку почали розробляти землероби.

Прописав в навігатор ті самі координати і походив в пошуках точного місця, де гуглівські координати співпадуть з моїми реальними GPS координатами:

І як виявилось до цієї точки вже добралась рілля, по якій було добре видно, що то перша оранка.

Що ж, придуману нами місію було виконано і нам нічого не залишалось, як почати зворотній шлях додому. Він уже був більш цивілізований та проходив також польовими дорогами, але вже насипними, правда теж не ідеальними і майже у весь він був нічний. Можете собі уявити, які ми були раді побачити ці вогники:

Бар в ночі - дуже яскраве місто. І таким його робить не банерна реклама, вивіски чи вітрини, а освітлення вулиць та світло у вікнах будинків.

Того дня Сашин маршрут починався і закінчувався в Барі. І протяжність його була за 80км, мене ж понесло з дому до Бару, хоча була можливість вийти на маршрут в іншій точці, суттєво зменшити шлях. Але мені дуже кортіло виконати квест зі STRAVA: проїхати за добу не менше ста кілометрів. Тож, стартувавши з дому, приїхав в Бар, вирушив з товаришем по маршруту, повернувся з ним в Бар, а потім поплентався додому, і як результат - набрав 117,6км та виконав завдання. Поки-що моя позиція 17691 із 130029 учасників, до завершення ще 11 днів, подивлюсь на якому місці я буду.

Так от: "Мораль сей басни такова"...

Як ви бачили по фоткам - їхав я без шолому, і що саме цікаво жодного разу не впав з велосипеду, хоч зима та ожеледиця. Це звісно круто, але я впав з велосипедом. І сталось це коли мені до дому залишалось 12 кроків, я зліз з велика, щоб перейти вулицю від сусідської криниці до своєї фіртки, банально за щось перечіпився і просандалив собі тім'я об невеличкий камінчик, який вмерз в колію, коли вона ще була з болотом.

Шви накладати не довелось, але червона юшка потекла одразу. Прийшов до тями, лежу, перевіряю справність всіх своїх систем: ноги, руки відчуваю, ворушаться, бачу холодні зорі в чорному морозному небі, болить в шиї, але нічого не зламано. Чую як мокріє бафф - від тім'я до потилиці, повільно щось там собі тече, а разом з теплою липкою рідиною витікає думка: "Аркадій, твою ж таку за ногу! Ти ж зранку вертів його в руках..."

Наступна моя поїздка була вже в шоломі, і ви за будь-яких обставин виїжджайте на велику тільки у шоломі, виняток можливий лише тоді коли у вас замість мізків пінопласт.
Бережіть себе та будьте уважні.